АВДИ́ТОР, РА,
Авди́тор, ра, м.
1) Ученикъ, назначенный для выслушиванія уроковъ товарищей. Левиц. І. 152.
2) Авдиторъ. У Чернівцях в кам’яниці, в широкій кімнаті, сидять штири официри у білих кабатах — сивий майор напереді, за столом авдитор. Федьк. ІІІ. 146.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 2.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
АВДИТО́РІЯ, РІЇ, →← А́ВА, А́ВИ,